братва мовчить
до кого говорить...
мовчить...

ТЕПЕР БУДУ ЗВЕРТАТИСЯ ДО ВАС ОСОБИСТО )
Я ЗНОВ ПРО БУРЛЮКБУК

ДРУЗІ МОЇ ЛЮБІ МИ ЗАПУСТИЛИ БУРЛЮКБУК НА ОРБІТУ
ХТО БАЖАЄ ПРИЄДНАТИСЯ ШЛІТЬ ФОТО МУЗИКУ ТЕКСТИ НА 19972005@UKR.NET

РЕМОНТ РЕМОНТУ

Зима позирає на нас, потираючи ніс,
Зимно-зимно стає над душею, стає назирці,
І блокада триває-триває, поставивши руба блок-піст,
Містом Місяць буксує, засвітивши на розі синці.
Зима зазирає до нас на вечерю, рубаючи хвіст,
Тісно-тісно стає на душі, як вилазять її праотці,
І чергова блокада добігає кінця. Як Великодній піст,
Заповільно, щоправда, наче рана на правій гарячі руці.

ХРЕ ЩЕННЯ

Ти мерзнеш на роботі я мерзну вдома
Непомітно як земля непомітно звертає наліво
Непомітно як тіні земні що рухаються туди ж
Мої руконоги банки безалкогольного пива
Льодяні банки чий мороз мене рубить під дих
Як січнева втома
Лише ніч
Нас зігріє в обіймах
Мов ковальська розпечена піч

НО ВИНА

Ворони сідають на дах Холодної гори накрива-
Ючи чорним снігом гарячі радіоточкитарілки-
Дроти сутеніє зграями птахів тепер кружляючи та
Несучи нікуди на чорних крилах як пір’я но-
Вину про останні дні
Останні дні Гаїті

DRUZI!

BURLIUK-BOOK RESTART IZ 1-GO LUTOGO!

XTO BAJAE DOLU4YTYSIA - MAYA4TE MENI!

ПЕЙЗАЖ ЧАЄМ

рух перший:

як робляться кораблики я забув роблю літаки
не роблю тільки пам’ятаю(ть) руки.

куди зникають кораблі забув зникаю теж
по
волі
заволею
не з
никаю лише думаю.

ступаю на граблі довгої шиї.

літаки зроблені.

пасаж
ири злітають у повітря.

пляма.

рух другий:

це не ци
тата
це муха
це
це.

пляма.

рух третій:

забрав твою запаль
ничку ще вчора.

ти запаль
на розхвилювалася.

нас хитає вітер над прірвою істерики в земній корі.

смер
ч в кухлі
смер
ті.

пляма.

ПЕЙЗАЖ СНІГОМ

гру
гру

день ви
коле моє праве око

п’ятницею що прийде й ляже
дахохідниками як с
ніг ворона чорна злітає вниз із гілки

коли наближається гилка
під жовтою шкірою проступають плями наче відмовляє печінка
виступає на сцену очей
кісток палімпсест
на олімп дня являється с
келет із темної
шафи нафталін пилюки як с
ніг раптово

варить воду як каву нарізає тіло
як хліб кістлявою чіпкою воронячою рукою
на кухні вокзалу домашнього де
протяги потягів літають
навколо й мимо
перрону скелету з шафи під жовтою шкурою ступають образи
людських кісточок


пірам
пірам

іди будинків виникають у білій імлі
палають жертовно на синьо-сірій шкірці поїждженого
метеликами поглядів неба
печуть червоно-зеленими пролежнями світла
на каменисто-потрісканому тлі тіла
354-річного міста яке ще лежить
в ліжку долини
100 354-річної ріки
що тече до Чорного моря
Центральноєвропейською равниною

ПЕЙЗАЖ ГОРІЛКОЮ

горілка горить
і вод(к)а нам ні до чого

горилу горілчану спускає
важко-хворий ліфт

горить на горі горілка
холодноГірська

дубар як міцний
дубас-самосад

горілкодубар
само-сад горили

свіжий захід сонця
свіжа кров кожної хвилини
доки не настане мо
розяна ніч


ПЕЙЗАЖ МОРОЗОМ

дує норд-ост
дую я

ребра долоней липнуть до металу перил
язики прилипають паруюче м’ясо залишається на крижаному металі

місто курить трубку котельні північного промвузла
його тісто скрипить під підошвами
я зав’язався на два міцних вузла
моя голова розходиться навкруги всіма швами

твердіє вночі дубіє вдень разом наша чорна білизна
на зеленому фоні сонце втікаючи аби повернутися яскраво під димок зблисне

НА ВОГНІ СВІТЛОФОРА

у кожного є чим
повихилятися

великі шматки щастя
жирні кусні щирості
спокусливі стегенця любові

смажені на відкритому
вогні світлофора

ТОРТ УРА

халва хвали
солодша за солодке
пора дітей
минула наша
питання це
тортура


ШАХ И

дам тобі в шахи велику ще фору я
вечір засвітить червоними фарами
буде сліпучою темрява
тьмяне бо світло.

дощ принесе в руках свій дощовик
мультик подивиться мультик. домовику – домовик
треба край.

УЛЬТРА ФІОЛЕТ

блакитні ворони картавлять коли відлітають на півНіч
хазяйка веде фіолетову надто собаку світанку
пожовклі маршрутки летять уперед уперед же на півДень
один за другим ліхтарі усі гаснуть

домашнє горить світло синій вогонь як у чарці горілки
реве холодильник
мов марить рушій супертанка
здається отримаю в літа як висплюсь ще я на горіхи
бо ж осінь минаюча
в мене в коханках

ОВ ОЧІ МЕБЛІВ

1. під стільцем
банан банальності дозрів
в камері
тюремно-морозильній мозку
сидячи на задові як на хлібі з водою


2. на дивані
цибуля серця запустила в легені пагони зелені для зривів фруктово-нервових

4. під столом
кавова хустка хитається голівкою гарбуза під розбит(н)им столом із хистом хисткого зростаючи вгору

4. біля люстра
найбільший гарбуз моя лінотінь

24ТЕ - ДЕНЬ ТІЄЇ ШВИДКОЇ, ЯКА РЯТУЄ

1. ніч після
тиждень моди останній осені
муха народилася виросла
вона кусається
і таке буває

2. вечір учора
швидка рятує мого діда
швидка рятує
ввічливий лікар швидкої
дефіцит ліків
таке

3. пуск пара
бачив блискучий лексус
уявив лискучу харю
дільничного лікаря
ляпас цвяха
цвях ляпаса

4. юсупівчанка
ти мурза стопудів
а ти кажеш
я не за-
мурза-
на

5. не страшно
це не страшно повір
як помру не бійся мене
нічого страшного
не страшно повір

АЛКОГОЛІЗ М

сут
інки темного дня пункції неба
запалюють лампи віддзеркалені

вони печуть про
коли

плече підставляє стілець розхитаний упритул до неможливого

на розлив темне пиво

нерви в бляха консервах

стерви в халатах біло-зелено-синіх ситі нетверезі стерви

стерні

терни лампи віддзеркалені від
биті жовтим електричним світлом

від
бивні темного дня пункції неба

сут
інки

пошуки золота джина функції в меню

в жменю візьмемо себе без джина напри
клад шотландського

яліцевої горілки горять ягоди очей у темряві доки л
юди відкладають історії смерті любові хвороб злочинів прозрінь етцетера

від
клад
ає комашині яйця зростаючи в сутінках дня темного п
ункції сливе надійливе завтра

воно приведе краще або гірше на зустріч разом із нами до неможливого

ПЕЙЗАЖ МОЛОКОМ

тринога зими стоїть міцно на трьох
вітри торохтять нам віконним склом

ламаючи ребра злітаючи в льох
мій батько є батька свого кло(у)н

БЕЗЛИСТ Я

на площі горького вже голі всі дерева.
бухика вітер сильно він грипує.
в нас жовта осінь за плечима. всує
згадаємо весну. ти гола наче єва
безгрішна (хоч би й на холодно-чорний вечір).
день темний теж як ніч. під білу шкіру
залазить черва чи змія. на віру
приймаєм лиш глінтвейну випари (до речі).

ТРИКОТА

тіло по
троху
робу
хвороби носить


духу
у вуха
порох
порошить
досить

в серці
кривавий
штоф
розіллє
осінь

12ТЕ

піч
пекучої
ночі
запече
мої очі
я спік
ся

МАНІЯ К

поривчастий кашель
із дощем північ
світла пляма
зачаїлася
посеред липової
алеї
це мабут
ь
він

ФАРШМАК ТУРБОТИ

Прогулянка озвучена ліхтарно.
Олег Соловей

Примари нічні спустошують баки:
Для них усі ми – дзвінкі й
Скляні.

Для брудної мари
Ми просто порожні пляшки.

Нам ява – у ноги:
Життя забиває щодень усім баки,
Плете взимку лапті й вінки.

Заради хмаристя мари
Ліхтарно снують павуки
Цупку тінь дороги.

МЕЖИ:ДОЩІ

хмара вперлась у дах животом:
світляки вуличних ламп розжарюються: збирач нічних пляшок ліг на звичний маршрут: збирач цокотить склом: краплями: зубами: пальці мерзнуть: він підсвічує собі самсунгом: місячний зайчик стрибає холодною горою в одній руці



НІЧ ДНЯ ПРАЦІВНИКІВ РАДІО, ТЕБЕ Й ЗВ’ЯЗКУ

Шумить уночі сніг старої підлоги,
у кожного з нас в голові –


власні дрозофіли,
особисті таргани.


Листопад мовчить: він на тло ліг
квартири – її горлові


жили ждуть текіли,
між дверима ходять сни.

КУПЧИК

...якщо я доживу до...
(Ліля Пуся)

жовтий клен
алкоголік
на холодній горі
підлога агонізує
хрипить уночі
дві ракети
горять угорі
там де шанси твої
віддати піді мною кінці
напівгола береза
стриптизерка
під твоїм вікном
трубу мого повітря
перекриває кран
ран навіщо нам
із тобою ньютона біном
жовті зуби від-
чаю замацують люстра
ванних кімнат

ГАРБУЗОВЕ СІМ’Я

палити пекти смажити
кіло
вати солодкої наче ліхтар

опівночі погасне й зникне
із краєвиду кафе-
дральний
со-
бор

багряний естлін
кухня кохання
унція безслів’я

заточ олівця
затуп олі
вця

гіркота жовтня
поза року
поза очі

естлін едвард
багряний іван

чай допиває мене
лице летить у плювок

завивання нічного троля
який суне на депо
півень першого ролейбуса
файв-о-клок

я твій перука
р
атимій

жовто-зелене волосся
на вулиці

мої гарячі каштани
твої пальчики
витягають із
полум’
я

із твоєї розжареної пічки де вони
ось-ось і луснуть ти рятуєш
увесь будинок від смерті
своїм холодним язиком

пітбуль самсон мочиться на промені
жовто-червоного сонця а виходить рай-
дуга

БУДДУ ВАННУ

1
я будду ванну
будубудубуду
дубудуб
дуб дубу
ти буддеш ванну
?

2
обережнообережно
чашка зараз полетить
обережнообережно
чашкачашкачашка

качашка
ластівко-стрижі відлетіли
сорока сидить на дроті кабельно-
го

чашка полетить на небо
сорока полетить на кахлі

3
я міняю білизну на тілі
наче книжку на туалеті
на яснах в тебе наліт ванілі
розсівається шишка у сквері
між нами лежить міллер
єдиним із двох можливих томом
на чатах стоїть дилер
біля мого барлогу-дому

ШІСТНАДЦЯТЕ ЖОВТНЯ

завести рудого котика
але два коти в одній квартирі?

завести черепаху
але ж вона засмердиться!

завести малесеньку людину
...

С УБОТА

губи хімпрому димлять
мої труби пошерхли
жовтень імла
сон роберта шеклі
ти другу добу в селі
я сиджу вбитий у місті
сміття виносить селін
сходить неба тісто

ПІДНУЛЬ

Як снайпери – голуби на даху,
І листя мете двірників докупи.
Меч-риба начистить їх на уху.
Ти пізно встаєш, аби йти до дупи!

Сезони опалення – в голові
Твоїй. Там горять труби губ гарячих,
Волосся опале, вогні з повік...
І зачіски наші – знов пацанячі!

ГУСТИЙ ТУМАН 2-ГО РАНКУ 6-Ї ХІМІЇ

і схід сонця:
між ребер кам’яних я б’юсь як серд-
це мішечек без малого цент-
нер м’ясокісток в мас-
штабах міст-
а я дрібний і тремчу як риба-чоловік
пам’ятаю бабусю її ВИНЕСИ ВІДРО
після смерті чую ВИНЕСИ ВІД-
РО в м-
асштабах житт-
я.

ВІВТО РОК

На наших губах іще сохне отрута.
Вантажна машина життя зверне круто.
У білому небі – штрихи антен, кранів, хрестів.
І ніяк, щоб вимкнути голову, як захотів.
Не зараз накриємось мідним ми тазом –
Живемо під сонцем і місяцем разом.
І мами нам дзвонять і кажуть: вночі був мороз.
Ти знаєш, на небі п’є Цой журавлиновий морс.

30-НИК

Печі-
нка шле сигнали
екстренні повідомлення ніби г-
олова киш-
ки ш-
лунок проста-
та в очах жовтизна
це очі звіра відрижка це знижка життя я вірю в дощ і туман це моя віра тіло заб’є на мене хуй заб’є мене нахуй головою об асфальт (!) мені 30-ник я виходжу на балкон опівночі щоб розкурити сигаретку дня й пукнути голосно після пердунця краплі цокають підборами ореоли кольорів над собо-
рами пара йде з рота вулицею Розлуки ці духи покладуть на нас великий хуй покладуть нас нахуй головою об асфальт скільки би не було нам років (!)

=11=

АМЕРИКА ЧХАЄ НА НАС

Я – дерево: в моєму роті чорніє дупло.
Собака, я – злий, і ти шиєш із марлі намордник.
Як бачиш, розхитує вітер людей без дупля –
Не знають хто свій, хто чужий, втім, останніх тут – орди.

Подзвонить у двері, й чига в коридорі Дубар;
Пуска листопад феєрверк золотий раптом в очі.
Сантехнік знесе у хрусткому пакеті магар –
Ми вмажем – в серцях, що закутали в зиму, як овочі.

РОБІНДРАНАТУ

Тиша тисне кров, тремтять віконні рами,
І лякають вже на скронях нас гадюки вен.
Дуне між Тагорових рядків бенгальський фен –
Перший сніг змете, мов крапки амальгами.
За залізними дверима вітер свище;
Нелюдимий місяць упаде з копит в таксі.
Сонце, я не сплю знов за сусідів наших всіх;
Тіні ліхтарів ростуть все вище й вище.
Ми – живем, тут більше нічого робити;
Світло ламп курине смажиться на шампурах.
Між дощу вогнів блукає темний-темний шлях:
Полетять ним голови – зими орбітою.

ЧИТАЮЧИ ОСОЛОВ’Я

збережуть наші книг книг
що лежать на туалетах

у ребрині третій
застрягає спицею заточ-
еною крик
на бочку відгодованому для смертельних злетів

ти спрагла розминаючи розібрані рами серпня
стинаючи макові голівки днів
на твоїх руках висушена до дна біла-біла ніч мами
я дописую уже другий вірш
я спітнів

ПАРА Д

я зносився як пара чобіт
хмари линуть до мене
кобіти
покоління біт вже шамкає беззубим ротом
сидячи на ослоні
натираючи поточені біти

зтягалася пара моїх чобіт за другий сезон
щож
ми пережили іриську іще на два сезони
із відкритої пляшки неба б’є у вухо
озон
шикуються на площах міські гарнізони

ВІТРИНА БАЛКОНУ СВІТУ

кишені тліють як вечірня зоря
наші гроші печуть
чужі руки
котяться камені
триває гра
і кладуть на могили дідівські
онуків

осінь
фужери зимових вітрів дзвенять
перекипає кров із жил вересня
серпень у грудях біля серця тебе перестрів
так
він убив мене
завалив наче шершня

ВАЛ Ь С

ПрапорРинкуМайор
итьОркестрНаХоло
днійГоріГраєХолод
ильникЗаНимПовто
ряєДвірникЗіСвоєю
МітлоюКаштановеЙ
ЛиповеЛистяКружляє
ГоломозаКрасуняС
питьУСмерекахСм
ерекуГоритьБлаки
тнимПолум’ямФіті
льТілБ’єтьсяКажан
УгрудяхМухаВере
сняЛобомЛупеСкло
Бал
кону

ЗМІ ШУВАЧ

ЧасБратиЗаГрудки
ВанниГарячі
ПомолБуттяНаДен
ціЯЛожкоюДьогтюНа
шкрябав
ВересеньЧавитьЯг
одиВоронІГолубів
ДеньІзХолоднимиК
інцівками
НічІзОксамитовим
иЩойноПоголеним
иЧистоНогами

ДЕНЬ КОЛИ БАБУСЮ ПОКУСАЛИ БДЖОЛИ

птахів що відлітають
я бачубачу
чубачу я
птахів немає
це плями на склі вікна
чорні на прозоромупрозорому
зоромупрозо
я чуючуючую
чуючу
грінко
гр
інка
сміття завантажує
вантажиться сміттям
грінко теж немає
це глюкиглюки
люкиглю
люки кухонних і вушних раковин
це слухова галюцінаціягалюцінація
цінагалі
цінанації
по курсу центра
банка
по шмурсу енбеу
птахів що залишаються ябачу
чубачуя
сміття нове виношувиношу
ношувино
вино ношу

№№№№№№№№

машинка не відтисла.
щось сталося.
-лілея-

щось сталося
ти маєш суперрацію
машинка зламалася

я не хочу аби ти нервувала
через такий дріб
‘язок

машинка відтисне наступного разу
інакше повернемося до коренів

до трясця ручного прання!!!

ОДИННАДЦЯТЕ ВЕРЕСНЯ ДЕВ’ЯТОГО РОКУ

вночі сміттєвіз припхався за недоїдками
хаджі відзначали свято перемоги
америкоси траур

сусід із гори цей йопаний в усі
Карл
сон
кидав обпалки
що залітали наче птахи на мій балкон світу

але вдень ми з тобою подивилися в очі Квентіну Шекспіру
Вільяму Тарантіно
який убив Гітлера і здійснив давню ізраїльтянську мрію
алілуя!